Європейські професійні та етичні стандарти новинної журналістики. Частина 1

Ці стандарти є основою редакційних кодексів, засад про редакційну політику чи редакційних настанов більшості ЗМІ, які дають на території ЄС і основані на досвіді таких ЗМІ як Бі-Бі-Сі, Ройтерс, Франс-Прес, Дойче Веле.

В українському сигменті дані стандарти також включають у себе стандарти суспільного мовлення, що розроблялися для УТ-1 групою українських експертів на чолі з експертами Інтерньюз-Україна Ігорем Кулясом та Олександром Макаренком. 2005 року на основі цих стандартів між Урядом України, менеджментом та журналістами УТ-1 було підписано Угоду про засади редакційної політики.

Використання даних стандартів у рамках цього проекту зумовлене тим, що висвітлення питань євроатлантичної інтеграції неможливе без опанування тоо, як висвітлювати європейську тематику за допомогою європейського інструментарію.

Вступ. ЗАСАДНИЧІ МОМЕНТИ

Виконання ЗМІ функції інформування, аналізу, громадської критики та контролю.

Засадничим принципом діяльності ЗМІ є баланс між правами журналістів на свободу слова й інформації та їх відповідальністю, яка забезпечує вчасну передачу правдивої суспільно-значимої інформації від її джерел до кожного члена суспільства з тим, аби кожен член суспільства мав змогу визначити своє місце і роль серед подій і проблем та прийняти стосовно них адекватне і усвідомлене рішення.

ЗМІ є місцем для публічної дискусії і для зворотнього зв’язку між різними інститутами та частинами суспільства.

Діяльність ЗМІ не може бути спрямована на захист інтересів окремих політичних сил, соціальних, національних, етнічних і расових груп, бізнес-груп, релігійних громад тощо.

Діяльність ЗМІ спрямована на забезпечення як загальбносуспільних інтересів, так і кожного його індивіда – мати вдосталь високоякісної інформації про те, що відбувається, задля прийняття виважених, усвідомлених повсякденних рішень кожним членом суспільства, незалежно від партійної, національної, етнічної приналежності, соціального статусу, достатку, місця мешкання, роду занять, віросповідання, статі тощо.

Засадничими цінностями професійних та етичних стандартів діяльності ЗМІ є:

Правдивість і точність.

Точність має більше значення, ніж швидкість, це не лише питання достовірності фактів, але й надійність джерел, твердість доказів, ретельна перевірка та зрозумілість мови.

Безсторонність і багатоманітність точок зору.

Справедливо і відверто відображаючи усі значимі думки, ЗМІ незалежно від форм власності та засновництва забезпечують дослідження діапазону різних точок зору. Певним винятком у сенсі наявності чіткої задекларованої позиції можуть бути партійні ЗМІ. Одначе у новинах навіть партійні ЗМІ відображають усі значимі думки. Безсторонність у підході до предмета навіть тоді, коли жанр журналістського матеріалу вимагає коментарів та професійних суджень, забезпечує не підтримання окремої думки, але створення можливостей для кожного індивідума самостійно визначитися додо суперечливих питань публічної політики, політичних чи економічних цінностей, пропозицій та ідей.

Редакційна чесність і незалежність.

Незалежність ЗМІ як від інтересів держави, так і від будь-яких партійних, бізнесових чи групових інтересів забезпечує впевненість аудиторії в тому, що на на рішення журналістів не впливає жоден економічний чи політичний тиск.

Служба інтересам суспільства.

Енергійність і професійність у пошуку суті кожної події чи проблеми, спроможність у потрібний            час і в потрібному місці чесно і відверто запитати будь-яку компетентну особу не  зважаючи на займану посаду, рівень прибутків чи походження, забезпечує надання аудиторії соціально значимої інформації та реальне функціонування форуму для публічних дискусій.

Справедливість.

Для ЗМІ не існує поділу людей за походженням, посадами, прибутками, статтю, расою й національністю, релігією, мовою, звичаями й культутрою. Це забезпечує відкритість,  прямоту та взаємну повагу.  

Недоторканість приватного життя.

Повага недоторканості приватного життя забезпечує те, що хоч публічні особи і мають нижчий рівень охорони приватності, навіть до них застосовується правило, згідно якого їх поведінка у побуті, листування, бесіди не стають надбанням громадськості, якщо тільки вони не набувають  ваги суспільного зацікавлення. 

Не завдання шкоди і образ

ЗМІ діють у складному суперечливому світі і показують його таким, яким він є, одначе при цьому врівноважують своє право на оприлюднення нової і суперечливої інформації своєю відповідальністю стосовно захисту вразливих людей.  

У своїй роботі ЗМІ виходять з того, що за будь-яких обставин не надають жодних переваг:

 політичним партіям і рухам,

 фракціям парламенту, обласних, міських та районних рад,

Президенту, його секретаріату, Кабінету Міністрів України, обласним, міським та районним держадміністраціям,

Органам місцевого самоврядування,

профспілкам та громадським організаціям,

 релігійним громадам,

 бізнес-групам та окремим бізнес-структурам,

 об’єднанням громадян та окремим громадянам.

У висвітленні будь-якого питання ЗМІ виходять з безумовного і педантичного дотримання:

 Конституції України,

 чинного законодавства,

 норм міжнародного права, які визнано державою Україна,

Найважливішими цінностями, які за всіх згаданих умов обстоюють ЗМІ і кожен їх співробітник, є:

 дотримання конституційних прав, свобод та обов'язків кожного громадянина,

 дотримання чинного законодавства органами влади всіх рівнів,

 забезпечення свободи слова,

 розбудова громадянського суспільства в Україні,

 розвиток України як держави.

Непорушним принципом роботи ЗМІ є те, що інформаційні програми є чітко, ясно і недвозначно відокремленими від будь-якої (комерційної, політичної чи соціальної) реклами.

Частина I. ОСНОВНІ СТАНДАРТИ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Будь-яка інформація, що пропонується ЗМІ своїй аудиторії, повинна безумовно відповідати таким стандартам новинної журналістики, як:

оперативність,

точність,

достовірність,

збалансованість,

відокремлення фактів від коментарів та оцінок,

повнота,

простота.

1. ОПЕРАТИВНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

СУТЬ ОПЕРАТИВНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Невчасно подана новина не є новиною!

Будь-яка новина подається ЗМІ у найближчому (або якщо це є необхідним — у екстреному) випуску новин. ЗМІ прагнуть того, аби будь-яку новину знаходити і повідомляти своїм користувачам раніше за інші ЗМІ.

2. ТОЧНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Неточна інформація – це дезінформація!

2.1. СУТЬ ТОЧНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Факти, що їх подають користувачу інформаційні редакції ЗМІ, повинні точно відповідати реальним подіям чи даним. Будь-які висловлювання у ЗМІ повинні цитуватися або переказуватися без спотворення первинного змісту.

Будь-яке поєднання відеоряду та інтершуму з журналістською начиткою, аудіоряду з журналістською начиткою, фото з текстом інтернет-повідомлення, не повинно спотворювати реальність і не може бути предметом маніпуляцій. В подіях, де головною є „картинка”, вона і має домінувати в подачі інформації: тобто коментуємо картинку, а не ілюструємо написаний текст. Відтак для таких подій (як, наприклад, кількість учасників масових акцій) „картинка” має бути всеохопною, а не фрагментарною.

2.2. ВИМОГИ ДО СПІВРОБІТНИКІВ ЩОДО ТОЧНОСТІ

Будь-яка інформація, яку ЗМІ, повинна бути гарантовано точною, що вимагає серйозного, прискіпливого її збирання, обробки і подачі. Стандарт вимагає від співробітників докладати щоразу максимум зусиль для перевірки кожної інформації.

За точність інформації, яку подають ЗМІ, відповідає насамперед репортер. У оперативній ситуації, коли немає інших джерел, або неможливо знайти інші джерела, редактори повністю покладаються на те, що репортер докладно розібрався у своїй темі. Маючи суперечливі відомості від репортера та з інших джерел, редактори вживають заходів для з”ясування істини і, якщо це не вдається, дають дозвіл на оприлюднення інформації репортера. З цих причин, відповідальність за точність фактажу насамперед лежить саме на журналістові – авторі повідомлення.

При пошуку інформації, інформаційні редакції ЗМІ повинні докладати всіх можливих зусиль для того, щоб отримати її самостійно від першоджерела. І лише, якщо це неможливо, отримувати її від тих, хто в свою чергу отримав її від першоджерела.

Але попри те, що конкретну інформацію перевіряють ті, хто має це зробити за своїми посадовими обов'язками, точність має бути справою честі всієї редакції і кожного її співробітника. Тому кожний співробітник редакції може бути цілком незалежним додатковим «контролером точності» і докласти власної ініціативи до уточнення будь-якої інформації, яку редакція готує до оприлюднення.

Інформація, отримана від співробітників прес-служб, прес-секретарів, речників, пресс-аташе, які уповноважені робити заяви від органів влади, установ, організацій, партій, рухів, парламентських фракцій і груп, окремих народних депутатів чи політиків, розцінюється ЗМІ, як офіційна позиція останніх. Ця інформація оприлюднюється із обов”язковим зазначенням джерела, яке несе відповідальність за її точність.

Вимагаючи від своїх співробітників дотримання стандарту точності, ЗМІ нагадують їм, що будь-яка особа, що надає журналісту певну інформацію, може бути недостатньо компетентною, а може й свідомо подавати неякісну або неправдиву інформацію зі своєю корисливою метою. Тому, повідомляти про подію, яку не бачили на власні очі відповідальні співробітники редакції, або ж про факти, відомі лише зі слів сторонньої особи, слід лише перевіривши їх щонайменше ще у двох джерелах інформації. Якщо йдеться лише про попередні дані і ця інформація є надзвичайно суспільно значимою, слід обов'язково загострювати увагу користувача ЗМІ на цій обставині. Таку інформацію можна давати лише у надзвичайних випадках!

У будь-якому разі, якщо у редакції є сумніви в точності певної інформації, а перевірити її з певних причин неможливо, від такої інформації слід відмовлятися, якою б цікавою вона не виглядала. І ще одне застереження: що більш сенсаційною чи скандальною виглядає інформація – то ретельнішою має бути її перевірка!

3. ДОСТОВІРНІСТЬ ПОДАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Недостовірна інформація – є лише чуткою або пліткою, може бути приводом до перевірки, але не більше!

3.1. СУТЬ ДОСТОВІРНОСТІ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Інформація, яку подають своїм користувачам ЗМІ, повинна завжди мати авторитетне джерело походження (у тому числі – авторитетне саме для конкретної новини).

Крім того, на джерела інформації служби ЗМІ мають посилатися чітко і недвозначно. Посилання на джерело інформації є для користувача ЗМІ єдиним доказом того, що йому розповідають про речі, які відбуваються насправді, а не про фантазії журналістів. Інформацію завжди слід отримувати з першоджерела (лише якщо це об'єктивно неможливо — з того джерела, яке стоїть найближче до оригіналу).

Що більш сенсаційна новина, то важливіше посилання на авторитетне джерело інформації! До будь-якої інформації слід ставитися зі зваженим скептицизмом.

3.2. РЕПОРТЕР НА МІСЦІ ПОДІЇ

Репортер ЗМІ працює на місці події (в тому числі робить прямі включення в ефір), або робить звідти репортаж чи створює інформаційне повідомлення. Це — власна інформація програми, джерелом інформації є сам репортер (першоджерелом, коли розповідає про пригоду, джерелом, коли переповідає розповідь ньюзмейкера).

Переповідаючи слова сторонньої особи, завжди слід зазначати спосіб спілкування („телефоном”, „ на прес-конференції”, „в інтерв'ю нашому кореспонденту”, „під час прямого включення”, „в студії” тощо).

Якщо репортер ЗМІ не бачив новини на власні очі і не чув на власні вуха, слід посилатися на те джерело, з якого він довідався про новину, але далі докласти зусиль до підтвердження і уточнення інформації з інших джерел.

3.3. АНОНІМНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

За чинним українським законодавством журналіст і редакція мають право не розкривати своїх джерел інформації.

Інформацію з посиланням на анонімне джерело можна давати, коли збігаються такі обставини: інформація є суспільно значимою, джерело є безумовно компетентним стосовно характеру інформації, редакція переконана в добросовісності джерела, джерело з вагомих причин не хоче, щоб його ім’я було оприлюднене.

У таких випадках можна посилатися на:

„авторитетні джерела”, тобто ті, які мають вплив на події, а не лише доступ до інформації,

„офіційні джерела” або означені (наприклад, “з джерел, наближених до Міністерства оборони”), якщо вони мають доступ до інформації, передбачений їхніми службовими обов'язками,

„поінформовані джерела”, тобто якщо вони просто мають доступ до інформації (таке посилання є найслабкішим).

До анонімних джерел слід також віднести випадки, коли людина погоджується на інтерв’ю, якщо її обличчя або фігура або голос не можуть бути впізнані. В разі, якщо інформація є суспільно значимою, таке інтерв’ю може бути розміщено в ефірі. Відповідальність за компетентність та добросовісність інтерв’юйованого повністю бере на себе автор матеріалу, або група авторів. Про особу інтерв’юйованого він повинен попередньо повідомити редактора.

Слід пам'ятати, що посилатися на анонімні джерела можна лише тоді, коли повідомляється про факти чи події, але НЕ МОЖНА цього робити, повідомляючи про коментарі чи думки!

Слід також пам'ятати, що, посилаючись на анонімне джерело, автор або група авторів, і інформаційна редакція беруть на себе повну відповідальність за достовірність і точність інформації. Тому посилатися на анонімне джерело можна лише у тому випадку, якщо інформаційна редакція повністю переконана в авторитетності цього джерела, але не має іншої змоги подати новину, крім як пославшись на анонімне джерело.

Рішення про допустимість посилання на авторитетне анонімне джерело ухвалює редактор. Репортер повинен поінформувати редактора щодо цього джерела.

У інформаційних випусках ЗМІ заборонено використовувати посилання „джерела повідомляють” (без зазначення характеру джерел), „як стало відомо”, “кажуть” і подібні. Не допустимими є також посилання „експерти вважають”, „спостерігачі зазначають”. У цих випадках слід чітко ідентифікувати експертів та спостерігачів.

3.4. ІНФОРМАЦІЙНІ АГЕНТСТВА ТА ЗМІ

Користуючись продукцією інформаційних агентств та засобів масової інформації, слід виходити з авторитетності цих джерел (стаж роботи на інформаційному ринку, дотримання стандартів журналістики, історія помилок та їх спростувань). Поза тим, слід пам'ятати, що в інформаційних агентствах та в засобах масової інформації також працюють люди, які можуть помилятися. Тож інформаційним редакціям Громадського мовлення все одно слід докладати власних зусиль до підтвердження і уточнення інформації. Якщо неможливо зробити це до найближчого випуску новин, то у наступному вже має йти інформація, підтверджена авторитетними джерелами для Громадського мовлення.

3.5. ПРАВИЛА ОПРИЛЮДНЕННЯ ДАНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Особливо ретельними мають бути інформаційні редакції ЗМІ, коли подають дані соціологічних досліджень.

Першим і основним правилом тут є переконаність редакції у авторитетності соціологічної служби, яка проводила дослідження. Для цього редакція має власноруч дослідити, принаймні, такі ключові моменти:

 хто є власником цієї соціологічної служби,

 чи є служба членом професійних асоціацій соціологів, зокрема САУ та ЕСОМАР,

 чи дотримується вона у своїй роботі наукових методик,

 чи проводить служба бізнесові дослідження, чи лише електоральні,

 чи не була служба у минулому причетною до маніпуляцій та фальсифікацій даних.

Подаючи дані соціологічних досліджень, інформаційні служби ЗМІ, задля дотримання стандарту достовірності, повинні у повідомленні обов'язково озвучувати наступні позиції:

 точну назву соціологічної служби, яка проводила дослідження,

 замовника дослідження (якщо такий є),

 термін, «географію» і спосіб проведення дослідження,

 кількість опитаних і вказівки на репрезентативність (кого ці опитані представляють),

 точне формулювання запитання, на яке давали відповідь респонденти,

 усі вагомі позиції відповідей,

 розмір статистичної похибки (особливо це важливо, коли вагомі позиції можуть зазнати значних змін при врахуванні похибки, крім того, від розміру статистичної похибки залежить, наскільки можна округляти цифри),

 більш широкий контекст, який міг мати вплив на думку громади чи окремих її груп.

Крім того, подаючи дані соціологічних досліджень, слід завжди наголошувати на тому, що вони є лише імовірним прогнозом, і не завжди в повній мірі відповідають настроям у суспільстві.

3.6. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ІНФОРМАЦІЇ З ІНТЕРНЕТУ

Численні інтернет-видання зазвичай не можуть вважатися достовірним джерелом інформації. Це пояснюється тим, що вони здебільшого не є офіційно зареєстрованими засобами масової інформації, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства низький і невідомий рівень внутрішніх вимог до перевірки інформації в самій редакції інтернет-видання. Для використання інформації з посиланням на інтернет-видання інформаційна служба ЗМІ повинна як слід переконатися в тому, що ці вимоги є достатніми. На практиці доцільнішим є самотужки перевірити цікаву інформацію, що з’явилася в інтернет-виданні.

З інших інтернет-сторінок можуть використовуватися як джерело інформації до оприлюднення редакціями ЗМІ сторінки офіційно зареєстрованих і авторитетних засобів масової інформації, а також сторінки офіційних закладів та установ. При їх використанні необхідно обов’язково наголошувати, що інформацію взято саме з інтернет-сторінки ЗМІ чи установи, оскільки інтернет є занадто динамічним і легким для фальсифікацій. Тому використання такої інформації є припустимим лише в ситуації цейтноту. До наступного випуску новин інформацію вже слід обов’язково перевірити в належному порядку.

Девіз ЗМІ: «Ми завжди знаємо походження наших новин»!

4. ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ, БЕЗСТОРОННІСТЬ І БАГАТОМАНІТНІСТЬ ТОЧОК ЗОРУ

Незбалансована подача інформації завжди є пропагандою на чиюсь користь!

4.1. СУТЬ ЗБАЛАНСОВАНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Інформаційні редакції ЗМІ обов’язково представляють позиції усіх сторін будь-якого конфлікту, або неоднозначного, спірного питання. Збалансованість подачі матеріалу — це запорука неупередженості ЗМІ у будь-якій спірній чи конфліктній ситуації.

У разі, якщо оперативно неможливо взяти коментар однієї із сторін, щоб представити її точку зору в межах одного сюжету чи випуску, редакція має докласти зусиль до того, щоб викласти цю точку зору, принаймні, в наступному випуску чи наступного дня. У цьому випадку обов'язково слід загострювати увагу споживача інформаційного продукту ЗМІ на тому, що на проблему є різні точки зору, а також повідомити причину, з якої поки що не вдалося взяти коментар певної сторони і повідомити, коли цей коментар може бути оприлюднено.

4.2. ВИМОГИ ДО СПІВРОБІТНИКІВ ЩОДО ЗБАЛАНСОВАНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Співробітники ЗМІ повинні у будь-якій ситуації шукати якомога ширший спектр думок і ретельно подавати його у своїх матеріалах.

Інформаційні служби ЗМІ завжди прагнуть надати чесний шанс на відповідь тому, кого у чомусь публічно звинувачують!

При висвітленні конфліктів чи спірних питань журналісти і редакції мають докласти також зусиль до того, щоб знайти нейтрального експерта, “третейського суддю”. При цьому слід чітко дати зрозуміти споживачам інформації ЗМІ, чому саме ця людина коментує ту чи іншу подію, чи має цей коментатор достатній експертний рівень і наскільки ця людина є незацікавленою в конфлікті стороною.

Збалансованість подачі інформації досягається насамперед бажанням, твердим наміром та енергійністю самих журналістів.

4.3. ВІДМОВА ВІД КОМЕНТАРЯ

Відмова сторони від коментаря – також є коментарем. Редакція обов'язково повідомляє про таку відмову, про її причини, але завжди залишає за цією стороною-«відмовником» право прокоментувати ситуацію у наступних випусках новин. Водночас, редакція повинна докласти всіх можливих зусиль до того, щоб переконати сторону, яка відмовилася, прокоментувати чи спростувати звинувачення, викласти свою позицію.

4.4. ВИМОГИ ДО ФОРМАТУ ПОДАЧІ КОНФЛІКТНИХ ЧИ СПІРНИХ ПИТАНЬ

Позиції різних сторін конфлікту мають подаватися у однаковому форматі, без будь-яких переваг (хронометражних, емоційних тощо) будь-якій із сторін. Слід також пам’ятати, що врівноважувати сторони конфлікту редакція має не просто математично (два синхрони “правих” – два синхрони “лівих”). Слід чітко викласти позиції кожної сторони. Якщо є важливою аргументація позицій — так само викласти і аргументацію. Балансуючи позиції сторін, ЗМІ по суті створюють в сюжетах чи випусках повноцінний „діалог” між ними.

При запрошенні сторін до студії ведучі не повинні віддавати – ні змістом чи гостротою питань, ні інтонаційно, ні за часом на відповіді, — жодної переваги жодній із сторін.

Журналістам і редакторам ЗМІ слід регулювати й такі речі, як надуживання інтерв'ю з одними й тими самими політиками або експертами. Задля цього редакції повинні докладати планомірних і постійних зусиль до розширення кола коментаторів з боку кожної політичної чи іншої сили, інституції, а також до розширення кола експертів з різної тематики.

Подаючи інформацію, надану редакції зацікавленою стороною, слід зазначати цю зацікавленість для глядача, слухача чи читача в разі, якщо ця зацікавленість є підтвердженою фактами або висловлюваннями самої зацікавленої сторони.

Тележурналісти повинні уникати переказу позиції однієї зі сторін конфлікту у стенд-апі, оскільки саме такий спосіб викладу може надавати цій стороні певну емоційну перевагу, а глядач може сприйняти журналіста або ж ЗМІ як прихильника цієї сторони.

4.5. ВИСВІТЛЕННЯ АКЦІЙ ПРОТЕСТУ

Збалансованість подачі матеріалу охоплює і деякі інші аспекти. При висвітленні будь-яких акцій протесту (пікети, мітинги тощо) слід обов'язково подавати дані про кількість учасників з двох джерел – від організаторів акції, і від правоохоронців. Цього можна не робити лише в тому випадку, коли кількість людей є незначною і кореспондент може цілком точно підрахувати, скільки їх.

При висвітленні акцій протесту теленовинами жодним чином – за рахунок зйомки та монтажу — не повинна порушуватися правдива картинка. Всі сили, присутні на акції повинні бути показані однаковою кількістю загальних планів, щоб глядач міг правильно оцінити масштабність акції і кількість прихильників кожної зі сторін. Крім того, слід пам'ятати, що у багатолюдних акціях зазвичай беруть участь різні люди. Категорично забороняється спеціально добирати на середніх та широких планах лише певний типаж.

При висвітленні акцій протесту слід подавати позиції всіх сторін, залучених до акції: тих, хто протестує, і тих, проти кого вони протестують.

Телевізійникам також слід бути уважними до гасел та транспарантів, які потрапляють до кадру, оскільки на них можуть бути зображені або написані шокуючі речі або речі, які ображають честь та гідність окремих осіб чи організацій.

4.6. ВИКОРИСТАННЯ БЛІЦ-ОПИТУВАНЬ

При включенні до журналістського матеріалу опитувань людей (бліц-опитування) слід пам'ятати, що жодне бліц-опитування навіть і приблизно не відображає стану громадської думки з будь-якого питання! Це можливо лише, коли йдеться про невелику референтну групу (яку можна опитати всю або майже всю), і найчастіше така група в матеріалі виступатиме однією зі сторін конфлікту. Про використання бліц-опитувань заздалегідь і конкретно треба повідомити споживачів інформації.

Використання “бліц-опитувань” є доцільним лише для демонстрації спектру думок, але не кількісного співвідношення їх прихильників, і є можливим лише за дотримання таких правил:

 з будь-якого конфліктного, спірного чи навіть просто непевного питання – слід представити бліцами весь спектр думок без жодної переваги (хронометражної,  неприпустимим є використанняnемоційної тощо) будь-якій одній з них,  бліц-опитувань на підтвердження лише однієї позиції чи точки зору на проблему,

 опитані мають давати відповідь на чітке й однакове для всіх запитання,

слід намагатися при цьому представляти різні стать, вікові групи, якщо нема контекстуальних обмежень (наприклад, потрібна чітка референтна група).

Бліц-опитування є допустимими, а інколи й необхідними, якщо проблема, рішення, заява, подія, про які йдеться в сюжеті, можуть викликати широкий суспільний резонанс (оскільки зачіпають інтереси великих соціальних груп).

Вільно можна ілюструвати бліц-опитуваннями лише безумовно позитивні враження або поняття.

4.7. БЕЗПІДСТАВНІ УЗАГАЛЬНЕННЯ

У матеріалах ЗМІ не повинно бути безпідставних узагальнень (“студенти вважають...”, “одесити проти...”). Узагальнення можуть бути лише в таких випадках:

 це суб’єктивна думка сторонньої людини, при цьому чітко ідентифіковано цю людину,

 є відповідні, цілком достовірні, науково обгрунтовані соціологічні дослідження,

референтна група є настільки малою, що журналіст має змогу самотужки повноцінно дослідити баланс думок у ній.

4.8. БАЛАНС ПОЗИТИВУ ТА НЕГАТИВУ В НОВИНАХ

Редактори мають також при плануванні сюжетів і випусків стежити за тим, щоб у новинах ЗМІ дотримувався баланс негативної та позитивної інформації, щоб у глядачів, слухачів чи читачів не залишалося гнітючого відчуття щодо реальності. З цієї ж причини доцільно прагнути закінчувати випуски новин позитивною інформацією (нарис про цікаву людину чи місцевість, культурна тематика та інше).

Девіз ЗМІ: «Ми надаємо слово всім зацікавленим і не стаємо ні на чий бік!»

5. ВІДОКРЕМЛЕННЯ ФАКТІВ ВІД КОМЕНТАРІВ ТА ОЦІНОК

Громада повинна точно знати чий це коментар чи оцінка!

5.1. ПОДАЧА ФАКТІВ, А НЕ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ КОМЕНТАРІВ

Подаючи будь-яку інформацію, інформаційні редакції ЗМІ, чітко і недвозначно відокремлюють виклад фактів від коментарів і обов'язково при цьому позначають джерело суб'єктивної думки. Будь-яка інформація ЗМІ не містить у собі також і редакційних чи журналістських оцінок.

Подібний підхід ЗМІ пояснюють простою тезою: «новинний журналіст – це лише свідок, а не учасник подій».

Будь-які коментарі чи оцінки (суб'єктивна думка) подаються в новинах ЗМІ лише з чітким і недвозначним вказанням на їхнє джерело, незалежно від того, чи подається вона прямою мовою (синхроном), цитатою чи журналістським переказом.

5.2. ВИМОГИ ЩОДО УНИКНЕННЯ ЖУРНАЛІСТАМИ СУБ’ЄКТИВІЗМУ

Співробітникам інформаційних редакцій ЗМІ категорично заборонено коментувати факти, які вони подають у своєму матеріалі, або ж подавати чиюсь думку як свою. Також заборонено давати власні оцінки фактам, явищам, подіям та персонам.

Співробітники інформаційних служб ЗМІ, готуючи матеріал, повинні безумовно уникати власних емоцій, щоб емоції не стали частиною цього матеріалу. Глядач дивиться новини, щоб одержати інформацію про подію, а не оцінки журналіста чи редакції, а тим більше – їхнє ставлення до цієї події!

Висвітлюючи конфлікт, співробітники інформаційних служб ЗМІ не мають права висловлювати (в тому числі й за рахунок інтонації, міміки тощо) свій особистий висновок чи симпатію. Можна ретранслювати в матеріалі емоційно забарвлені висловлювання інших людей. Права на трансляцію власних емоцій у журналістів-інформаційників немає. Єдиним частковим винятком можуть бути прямі включення з місць тих подій, які викликають підвищені емоції. Це може виправдовуватися тим, що в такому випадку журналіст, крім іншого, є очевидцем. Утім, навіть у надзвичайних випадках співробітники ЗМІ повинні докласти максимум зусиль до того, щоб стримувати власну емоційність.

5.3. ОЦІНЮВАЛЬНА ЛЕКСИКА

У матеріалах інформаційних редакцій ЗМІ не повинно бути лексики, яка має оцінювальне значення.

Задля зменшення ризику оцінки інформаційні редакції ЗМІ прагнуть не використовувати прикметники, віддаючи перевагу дієсловам! Оцінювати подію, персону, вчинок тощо має право користувач, якого ЗМІ мають забезпечити усією необхідною для цього інформацією.

5.4. ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ АНАЛІТИКИ В НОВИНАХ

Мінімальна аналітика є прийнятною у новинній продукції ЗМІ лише для пошуку відповіді на запитання: «що було причиною події?» і «якими можуть бути наслідки події?» Однак і в таких випадках журналісти новинних служб мають покладатися насамперед на пошук широкого спектру думок, представляючи позиції різних сторін і висновки нейтральних експертів, а не висловлювати власні судження.

Журналістам новин слід мати на увазі, що висловити власні оцінки чи коментарі до фактів, подій чи висловлювань, вони мають змогу в авторських програмах ЗМІ (як автори, або ж як гості студії).

5.5. КОМЕНТАРІ ТА ОЦІНКИ В АВТОРСЬКИХ ПРОГРАМАХ

На відміну від новин, інформаційно-аналітичні та публіцистичні програми чи статті у ЗМІ є авторськими. Відтак журналіст-автор має право коментувати факти з точки зору причин та наслідків. У межах журналістського розслідування автор-журналіст має право на озвучення власної версії (гіпотези) з наступним пошуком фактів, що підтвердили б її.

Разом з тим, стандарт відокремлення фактів від коментарів є чинним і для авторських програм у тій частині, що свої висновки чи судження автор повинен чітко відділяти від суджень інших учасників програми і від викладу фактів (“На мою думку...”, “Вважаю...” тощо). Так само чинним є вимога до того, що ведучий не має права використовувати чужу думку, як власну. Необхідно чітко посилатися на автора цієї думки.

Крім того, у авторських програмах є обов’язковим дотримання автором таких стандартів, як точність, достовірність, збалансованість і повнота подачі інформації.

Неприпустимим є ігнорування думок або фактів, які “не працюють” на підтвердження авторської версії або авторського висновку.

Авторські програми ЗМІ мають чітко ідентифікуватися для глядача саме як авторські для того, щоб споживач продукту ЗМІ розумів, що висловлена автором думка є не фактом, не “істиною в останній інстанції”, не позицією ЗМІ, а лише суб’єктивним судженням конкретного журналіста. Споживач в даному випадку сам для себе обирає, наскільки він довіряє досвіду та аналітичним здібностям конкретного автора-журналіста.

5.6. ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ В ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОГРАМАХ

Потрібно розрізняти експертів нових знань чи складних для розуміння явищ чи подій та незалежних експертів, які коментують соціальні та політичні події.

Експерти, що коментують нові знання та складні для розуміння явища та події повинні бути знавцями, якість яких підтверджена їх колегами в цій же сфері знань (науковий чи професійний статус).

Щодо соціальних та політичних подій експерти мають бути ще й незалежними. Необхідно утримуватися від залучення в якості експертів політиків. Потрібно дотримуватися такого розуміння: політики заявляють позиції, експерти дають оцінки. Це розмежування повинне ставати у інформаційних випусках дедалі більшим по мірі професіоналізації експертів на ринку консультаційних та експертних послуг.

Науковцям слід віддавати перевагу для оцінок загальних соціально-політичних явищ та подій. Експертам, що працюють на ринку консультаційних послуг, слід надавати перевагу для оцінок конкретних соціально-політичних явищ та подій.

Експерти, що коментують соціальні та політичні події повинні бути незалежними, що означає:

вони водночас не є політиками або утримуються від коментаря на користь тієїn чи іншої політичної сили (про них, наприклад, відомо, що вони не працюють на якусь одну політичну силу);

вони не є активними учасникам політичних подій, які самі коментують, абоn спроможні відсторонено їх оцінювати;

 вони є змінюваними так, що один і той же експерт не може коментувати один іn той же тип події протягом тривалого часу.

Таким чином ротація експертів в інформаційних програмах та постійне оновлення експертної бази даних за деякою процедурою (наприклад, методом рейтингування експертами один одного в своїй сфері та додаванням нових лідерів, що виявляються) є вимогою щодо експертної якості кометаря та оцінки інформації.

При висловеленні експертних оцінок може бути застосовано внутрішній або зовнішній плюралізм оцінок. Внутрішній плюралізм експертної оцінки полягає у тому, що сам експерт подає основні типи оцінок своїх колег, дає свою, висловлює аргументи колег, наводить свої аргументи, тобто подає якомога повний спектр оцінок. Зовнішній плюралізм експертної оцінки полягає у тому, що експерт подає свою оцінку та аргументи, а завдання редактора — забезпечити подачу повного спектру експертних оцінок за рахунок інших експертів.

Девіз ЗМІ: «Ми розповідаємо про факти, а не про наше ставлення до них. Ми не даємо оцінок подіям, учасникам подій чи явищам!»

6. ПОВНОТА ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Неповна інформація є інформацією наполовину!

6.1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ НОВИНИ

Подаючи будь-яку інформацію, інформаційні служби ЗМІ повинні насамперед дати користувачу відповідь на п'ять основних запитань:

що сталося? (або що сказав?)

хто скоїв? (або хто сказав?)

де сталося? (або де сказав?)

коли сталося? (або коли сказав?)

як сталося? (або за яких обставин було сказано?)

Більшої повноти ми досягаємо, коли додатково відповідаємо на інші питання («чому?» або „чому було сказано?”, „що це означає?” (встановлення причинно-наслідкових зв”язків) тощо).

6.2. З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ ПОВНОТА НОВИНИ

ЗМІ вважають за честь подавати кожну новину настільки повно, наскільки це є можливим у даний момент. ЗМІ не приховують від своїх користувачів нічого. Крім основних запитань, ЗМІ дають відповідь на максимально можливу кількість запитань глядача, слухача або читача у кожний конкретний момент.

ЗМІ ніколи не забувають ні про вагомих деталей (хай вони і не мають відношення до докорінних питань), ні про широкий контекст, ані про тло кожного питання, яке може бути таким:

 "історія питання",

 пояснення складних понять,

 розширення контексту.

Девіз ЗМІ: «Ми не залишаємо „білих плям“!